Майбутній славіст народився в родині міліціонера, мати була полькою, батько – українцем. Закінчив уніатську школу в Умані і вступив до Харківського університету. Потім кілька місяців служив у столиці, але незабаром звільнився і вступив до Дерптського (Тартуського) університету. Згодом 11 років Григорович викладав у Новоросійському і понад 20 років у Казанському університетах.

Усе своє життя Віктор Григорович присвятив вивченню пам’яток слов’янської писемності, болгарських і македонських діалектів, а також дослідженню походження та історії старослов’янської мови. Учений багато мандрував південним берегом Дніпра та Дністра, заклав підвалини наукового вивчення історії Півдня України. У праці «Слов’янські наріччя», яка вийшла 1884 р., він дав характеристику української мови. Крім того, Григорович здійснив трирічну подорож по підвладних Туреччині слов’янським землям, збираючи пам’ятки південнослов’янської писемності.

Унікальна історична знахідка

Під час подорожі південнослов’янськими країнами Віктор Григорович знайшов у монастирі Хіландар на Афоні так звані Хіландарські листки – уривок з болгарської проповіді, яка датується XI ст. Унікальну знахідку передали Новоросійському університету – вчений був проти ідеї перевезення найважливіших документів з периферії до столиці. Крім того, в університеті є слов’янська навчальна бібліотека, подарована Григоровичем нашому навчальному закладу.

У 1876 році у званні заслуженого професора Віктор Григорович вийшов у відставку і переїхав до Єлисаветграда (Кропивницького), де й помер у грудні того ж року.

Джерела: odessa-memory.info, Wikipedia

Читайте також: Альберт Цорн: як відомий німецький викладач танців став одеситом