З артілі на війну

Віктор Прокопович народився 3 березня 1922 року в с Сербське село Кодимський район. Батько Прокоп працював фельдшером, мати Прасковія працювала в артілі. Віктор ріс, як і всі селянські діти, допомагаючи батькам по господарству, проводячи дозвілля з друзями на левадах і читаючи книжки. Після закінчення семирічки сільської школи продовжив навчання в Кодимській середній школі. Потім працював в артілі.

Друга світова війна не залишав хлопцеві часу на роздуми – разом із односельцями пішов добровольцем на фронт. Але в тому ж 1941 році його служба закінчилася. В одному з боїв під Дніпропетровськом був важко поранений. Лікарям вдалося врятувати життя бійця, але в дев’ятнадцять років він залишився без ноги.

Взимку 1942 року повернувся додому на милицях.

«Якщо ти станеш головою, ти будеш розвиватися»

Працював комірником, а після курсів бухгалтерів був призначений помічником, а згодом і головним бухгалтером колгоспу. Юнак дуже захопився економікою, почав розбиратися в техніці та засобах виробництва. Він запропонував тодішньому голові вихід зі складної ситуації – обробіток землі. Він просто сказав: «Якщо ти станеш головою, то ти будеш розвиватися». А в 1954 році односельці обрали Білоконя головою правління колгоспу імені Леніна.

Свою діяльність розпочав з обробітку землі. Викорчувано кущі, розорано землю, врегульовано сівозміну трав, на південних схилах села закладено яблуневий сад площею 35 га.

Майже 30 років підприємницької діяльності Віктор Прокопович присвятив рідному селу. За цей час об’єдналися ще два колгоспи, і об’єднане господарство стало називатися «Знамя Леніна».

Тисячі карбованців надходили і заможним селянам

Таких, як він, називають «далекоглядними», з чудовою інтуїцією, відмінним знанням стратегії і тактики виробництва.

Віктор Прокопович знав, чого хоче: процвітання не лише свого села, а й усієї України. І в тому, що його колгосп став найкращим господарством в Україні, а село стало комфортним для життя, велика його заслуга. Селяни отримували велику платню, будували хороші хати. Автомобілі та мотоцикли доповнювали повсякденне життя.

У господарстві продуктивність праці та рентабельність продукції з року в рік зростали, а витрати на одиницю продукції знижувалися. З кожної галузі господарства колгосп щорічно отримував по тисячі карбованців прибутку.

Що побудували

Будинок культури із залом на 560 місць, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, лазня, готель, дитячий садок, торговий центр, овочесховище на 500 тонн, винний льох, два будинки для колгоспників і вчителів. .

Цитата

— Я дивлюся на життя так: те, що добре для інших, добре для нас. Робіть сьогодні те, що найбільше потрібно для майбутнього», – зазначив Віктор Білоконь.

Чемпіон світу з шахів відкрив у селі гурток

30 серпня 1980 року в селі Серби відкрито шахово-шашковий гурток. На його відкриття прийшов чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов – саме він перерізав червону стрічку. До речі, ім’ям гросмейстера названо одну з вулиць села.

У 1972 році колгосп отримав майже чотири мільйони карбованців грошових доходів. Це понад 1400 рублів з гектара ріллі.

За успіхи в розвитку сільського господарства колгосп нагороджено Дипломом учасника 1973 року І ступеня. А через два роки колектив колгоспу був занесений до Книги трудової слави на ВДНГ УРСР і нагороджений пам’ятним знаком.

30 років процвітання

Понад тридцять років очолював господарство Віктор Білоконь.

Безперебійно працювали всі галузі господарства: полеводство і тваринництво, садівництво і виноградарство, шовківництво і бджільництво.

— Підприємство-мільйонер принесло державі прибуток від двох і більше мільйонів рублів. Це був справжній феномен», – розповідає його послідовник, учень, директор підприємства «Лан» Анатолій Хортюк.

Господарство стало найкращим не лише в районі та області, а й у республіці. З кожним роком зростали врожаї всіх сільськогосподарських культур. Поголів’я великої рогатої худоби зросло майже втричі. Зростання виробництва сприяло зміцненню колгоспної економіки, значному підвищенню заробітної плати трудящих. За цей час грошові надходження колгоспу зросли в 9 разів. Грошова вартість робочого дня зросла втричі.

«Він був людиною великого таланту. Кожна визначна будівля села нагадує про нього і служить мешканцям села й сьогодні, — каже заслужений працівник охорони здоров’я Борис Недбас.

Відбувся суд через «анонімку»

Але були й ті, хто заздрив таланту і характеру справжнього власника.

У серпні 1981 року Віктора Бєлоконя зняли з посади голови колгоспу, виключили із складу КПРС за сфабриковані «анонімки» тих, хто хотів зайняти його місце, і тих, хто боявся його боротьби за справедливість і дотримання законності.

«Якщо тебе засудять, я піду з тобою, влаштуюся кухарем, буду мити підлоги, щоб бути з тобою», — сказала йому дружина.

Його віддали під суд, але завдяки численним зверненням колгоспників, а також керівників сусідніх господарств шість років ув’язнення замінили двома роками умовно. І він не сховався, не втік, а продовжував працювати в рідному колгоспі та боротися за справедливість.

Пізніше визнали, що Віктора Бєлоконя звільнили з роботи «за неправдивими звинуваченнями. На вимогу працівників його поновили на роботі».

У Віктора Прокоповича було багато планів і мрій, зокрема будівництво критого басейну, спортивного комплексу тощо.

Але його зірка згасла 9 березня 1989 року по дорозі додому з Одеси.

Пам’ять жива

В селі на його честь названо вулицю. У Сербському шкільному музеї діє виставка, присвячена Віктору Білоконю.

«Мій батько багато пережив. Особливо важкими були його останні роки життя. Але, мабуть, тепер його душа знайде спокій у вічності», – розповіла донька Віктора Бєлоконя Лариса Євстегнеєва, яка разом із синами приїхала на відкриття пам’ятника з Одеси.

У день, коли віруючі вшановують пам’ять святителя Дмитра Солунського, село Серби відзначає храмове свято та вшановує воїнів-захисників та свого видатного земляка – Віктора Прокоповича Білоконя. Цими днями покладають квіти до його пам’ятника-бюсту та до Меморіалу Слави, відкриттям якого він був.

Цьогоріч виповнюється півстоліття з дня відкриття меморіалу, тридцять чотири роки з дня трагічної загибелі Віктора Прокоповича Білоконя та сім років з часу встановлення за ініціативи Анатолія Хортюка пам’ятника Людині-легенді. І саме в ці дні минулого, 2022 року, відбулося оновлення пам’ятника Віктору Білоконю. Цьому сприяли депутат міськради Борис Недбас та колишній сільський голова Сергій Женгал. До оновлення долучився і художник з краю. село Пирожна Михайло Грінченко та його односельці Володимир Грінченко та Володимир Колдубенко. А також фермери, депутати Кодимської міської ради Анатолій Хортюк, Микола Лупашко, В’ячеслав Лупашко.

Того дня, як і сьогодні, вшанувати земляка прийшли як люди похилого віку, так і діти – як і тоді, коли проводжали його в останню путь.