Депортація кримських татар: як це відбувалося

Одним із найгірших прикладів злочинів, скоєних радянською владою під час Другої світової війни, стала примусова депортація кримських татар 18-20 травня 1944 року.

Формальною причиною депортації стало визнання кримськотатарського народу «зрадниками батьківщини» — радянська влада звинувачувала їх у масовому дезертирстві з Червоної армії та нібито в співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Насправді доказів «масового дезертирства» та «зради» кримських татар не було, а переважна більшість колаборантів загинули в боях або були засуджені одноосібно. Тим не менш, кримських татар було вирішено депортувати з Криму до Узбекистану.

Депортація почалася о 3 годині ночі 18 травня 1944 р. і завершилася 20 травня. В операції було задіяно 32 тис. співробітників НКВД.

На збір депортованим давали від кількох хвилин до півгодини, дозволяли брати особисті речі, господарський інвентар та провізію до 500 кг на сім’ю. Фактично вдалося зібрати в середньому 20-30 кілограмів речей і продуктів, переважна більшість майна залишилася і була конфіскована державою.

Під час основної хвилі депортації було виселено близько 200 тисяч кримських татар, для перевезення яких було задіяно 70 ешелонів.

Під час переїзду загинуло майже 8 тисяч людей, більшість із них діти та люди похилого віку. Найчастішими причинами смерті є спрага та висипний тиф.

Останній ешелон із депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, частина кримських татар загинула в дорозі.

У перші три роки після переселення від голоду, виснаження та хвороб, за різними оцінками, померло від 20 до 46 відсотків усіх депортованих. Майже половина померлих у перший рік – діти до 16 років.

Переважна більшість кримських татар була переселена в так звані спецпоселення – оточені воєнізованою охороною, блокпостами та обгороджені колючим дротом, які більше нагадували трудові табори, ніж поселення мирного населення. Прибулі були дешевою робочою силою і використовувалися для роботи в колгоспах, радгоспах і промислових підприємствах.

До 1956 року кримські татари не мали права залишати спецпоселення, а глави сімей щомісяця повинні були реєструватися в міліції. Про всі зміни в сім’ях необхідно було повідомляти міліцію протягом трьох днів.

Протягом 1950-х і 1960-х років татари виборювали своє право на повернення на історичну батьківщину, в тому числі демонстраціями в узбецьких містах. А політичні дії призвели до політичного успіху. 5 вересня 1967 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживають у Криму», в якому скасовувалися звинувачення кримських татар у зраді, але проголошувалося нібито повне укорінення кримських татар. в Узбекистані.

Поступово кримським татарам вдалося розширити свої права. Однак неофіційна, але не менш сувора заборона на їхнє повернення до Криму діяла до 1989 року.

Депортацію кримських татар визнали геноцидом

У 2006 році Курултай кримськотатарського народу звернувся до Верховної Ради з проханням визнати депортацію геноцидом. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу в 1944 році геноцидом, а дату 18 травня встановила Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Окремою поправкою було засуджено сучасне гноблення кримських татар.

Щороку в Криму з нагоди річниці Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу відбуваються масові заходи, зокрема траурний мітинг у центрі кримської столиці Сімферополя. Але після анексії Криму Росією у 2014 році такі дії заборонили.

Крім того, перед кримськими татарами знову постала загроза втратити батьківщину: нащадки сталінського НКВД знову почали репресії. Цього разу татар нібито звинувачують в участі в організаціях, визнаних у Росії терористичними, як, наприклад, Хізб ут-Тахрір.

Водночас тисячі кримських татар були змушені залишити рідний півострів і виїхати на материкову Україну.

Депортація після початку війни в Україні

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року на окупованих українських територіях російська армія почала вдаватися до методів примусової депортації, подібних до тих, які використовував сталінський режим проти кримських татар 79 років тому.

Таким чином, лише за три місяці з початку війни окупанти примусово вивезли до Росії 1,2 мільйона українців, у тому числі близько 210 тисяч дітей.

Усіх, кого росіяни підозрюють у співпраці чи зв’язках з українськими військовими чи навіть просто в проукраїнських поглядах, відправляють з окупованих міст до так званих «фільтраційних таборів», де їх можуть тримати тижнями або відправляти на тортури. в’язниці. Для «особливо небезпечних» в ідеологічному сенсі та «неблагонадійних» українців «фільтрація» стає постійною. Водночас українців допитують, ретельно обстежують, тримають у нелюдських умовах, принижують і катують. І це один із елементів тотального геноциду нашої нації. Звичною практикою рашистів був вивіз українців у найвіддаленіші регіони Росії без необхідних речей і охорони.

При цьому війна триває, і сьогодні перевага явно не на боці путінських окупантів. І багато кримських татар зараз воюють з росіянами у складі різних підрозділів Збройних сил України, щоб спочатку звільнити південь України, а потім Крим і, нарешті, повернутися додому.

І, можливо, не за горами повернення Криму до складу України.

Пов’язана стаття: Коли Крим звільняють: анексія, спротив і очікування військових.

Джерела: Суспільне Крим, nv.ua та ТСН