Оновлена ​​оперета — як нова казка

«Справжнє щастя лише в оперетах», — проголошує один із героїв п’єси. «Це було справжнє щастя! Хочеться дивитися знову і знову», – почула я від глядача, коли артисти вклонилися під бурхливі оплески та вигуки «Браво!».

Оновлена ​​«Сільва» Імре Кальмана — як нова казка…

Оперета, яку можна дивитися і слухати нескінченно, тепер і українською. До речі, дуже вдалий переклад. Що «невдалого» у виставі? Він про вічне. Цю оперету називають вічною…

У постановці режисера-постановника, головного режисера ОАТМК Володимира Подгородинського вічний сюжет засяяв новими фарбами, новими відтінками заграли сюжетні (як то кажуть, до болю знайомі) перипетії…

Вистава видалася не оновленою, а прем’єрною… Можливо, війна додала своїх особливих «фарб»: нам так бракує відчуття того самого «справжнього щастя». Чи казки?..

Бути чи не бути?

Ой, які пристрасті! Зірка вар’єте Сільва Вареску (Лілія Духновська) і молодий аристократ Едвін Воляпюк (Іван Ковальов) щиро кохають одне одного. Бути весіллю? Можливо, так і буде, хоча Сілва має скромне походження. Так бути чи не бути, якщо дата весілля призначена?

Ах, цей старий поворот сюжету: батьки вродливого юнака – княгині (Наталія Завгородня) і князя (Володимир Муращенко) Воляпюків – природно, не хочуть і чути про якусь талановиту зірку естради. Крім того, є наречена знатного роду (Ірина Гусак), яка, до речі, закохана не в «нав’язаного» Едвіна, а в його друга Боні (Володимир Токарчук), який також кохає Стасі.

Здається, такий знайомий сюжет, чи не так? І все «подається» так, ніби вперше в житті спостерігаєш, як закохані серця заплутуються в собі, у своїх почуттях, переживаннях і нездатності почути одне одного!

Так-так, вистава «Сільва» стала тією «магічною силою», яка зуміла проникнути в серце кожного глядача, який спостерігав за всім, що відбувається, ніби він теж був там, у вар’єте чи в гостях у князів Воляп’юків.

А як же наші герої?.. Здається, напруження пристрастей заважає їм знайти спільну мову. А ще, здається, принцеса Волапюк (блискуче виконання народної артистки України Наталі Завгородньої!) «зовсім» не принцеса, а колишня зірка естради. І, схоже, Боні зрозумів, що не дістане свою кохану Стасі, поки не допоможе головним героям – Сільві та Едвіну – на їхньому заплутаному шляху кохання…

Сміх і сльози завжди поруч

Але ми ж не забули адресу справжнього щастя?.. Кожна сцена — як картина, кожен «кадр», який хочеться зафіксувати, бо все органічно поєднане — і арії, і діалоги, і балет, і хор, і декорації, які здається завершує кожну сцену! І ніби по-новому зазвучала вічна музика великого Кальмана (у постановці головного диригента театру, заслуженого артиста України Вадима Перевозникова)…

А як же глядач?.. А глядач, який дуже сумує за справжньою класичною оперетою, співчуває, спостерігає і щиро аплодує. І сміється від душі, бо багато його реплік — готові жарти.

Сміх і сльози завжди поруч: одна сцена заручин Едвіна та Сільви «на тлі» довгих білих рушників чого варта!.. Це як зображення дороги і самого життя, один на двох…

В оновленій «Сільві» є все необхідне: блиск, яскравість, легкість. А ще смуток: просто послухайте діалог Феррі (Тимофій Криницький) і Мішель (Сергій Богаченко) наприкінці першої дії.

І ми знову і знову повторюємо: в ній є щастя. сьогодення. Адже це ж оперета! Вічний!..

Читайте також: Долею вишитий рушник: на сцені Одеської музкомедії – прем’єра народного мюзиклу (фоторепортаж)

Фото автора