У нас вкрали все: українські селяни розповідають, як жили в окупації

У нас вкрали все: українські селяни розповідають, як жили в окупації

Задумываетесь о переезде? Можем смело рекомендовать — Грузоперевозки Николаев. — Лучший перевозчик города.

Якщо ви розумієте зміст ведення аграрного бізнесу, навіть невеликого, то розумієте, які збитки несуть ці підприємства.

Тисячами уламків ворожих ракет, снарядів і мін виявились забруднені й сільгоспвиробники, землі яких були зайняті незібраною озимою, а навесні необробленою належним і незасіяним майбутнім урожаєм.

Українським хліборобам, особливо тим, хто залишив свої господарські землі через окупацію, завдано величезних матеріальних збитків через розкрадання загарбниками майна, сільськогосподарської техніки, зерна, запасів добрив, горючих матеріалів. Адже вже весь світ знає, що російська армія замість того, щоб воювати, грабувати, продовжує красти все, що бачить.

«З кожним разом їхні апетити зростали»

Сім’я фермера Сергія Вишенька з окупованої Бердянської області терпіла звірства невірних, поки рашисти остаточно не втратили межу здорового глузду.

«Спочатку до нас увірвалися голодні і забрали все, що було в холодильнику і морозильниках, — розповідає Сергій.

Був березень, але морози ще стояли люті. Тоді рашисти почали заходити до нас додому, як до рідного, і всюди нишпорити. Не раз перебивав усі справи, робив обшуки. Забрали весь теплий чоловічий одяг і взуття. Іншого разу забирали всі смартфони та комп’ютерну техніку, навіть у дитини.

– З кожним разом їхні апетити зростали, і знову метою їх візиту стали ключі від наших автомобілів, деякі з яких були новенькими, купленими в кредит. Ці нахаби також витиснули всю сільгосптехніку, все, що зберігалося в гаражах і підсобних дворах. Забирали все, що могло рухатися: вантажівки, трактори, комбайни, сівалки, причепи… Абсолютно все! Навіть всю живу худобу вирізали! Але коли вони поклали своє ненаситне око на нашу старшу дочку, ми зрозуміли, що зволікати далі просто не можна. Зібрали речі, документи, попросили у родичів машину, сіли і поїхали звідти, – пригадує фермер. «Перед від’їздом я підпалив власні зернові склади, про які розв’язники ще не знали, тому що було зрозуміло, що ми це зерно не використаємо, але вони його теж не отримали. Від сусідів ми знаємо, що тоді в нашому будинку оселилися орки. Хоч у нас і не так багато землі, як у інших фермерів району, але якщо порахувати всі втрати, то стає нестерпно боляче. Чому нам залишили все, що ми заробили своєю працею все життя?

У нас вкрали все: українські селяни розповідають, як жили в окупації

Фермер Сергій Вишенька

«Я насправді бачив, як наші новенькі зерновози орки везуть до Криму»

Богдан Деменко з окупованого Пологівського району працював у великому місцевому агрофірмі, а коли, покидаючи малу батьківщину, вивозячи родину з-під окупації, на власні очі бачив, як їхні новенькі зерновози їхали до Криму.

«Росіяни винесли все з наших ангарів і елеваторів, а потім самі ангари вирізали, варвари», – сумно сказав чоловік.

«Ми взагалі не очікували таких подій у лютому. Наше керівництво було більш готове до евакуації підприємства у 2014 році. Але те, що вони побачили на власні очі і ледве живі вийшли з окупації, залишивши свій добробут і справу свого життя, досі не дає спокою. Тепер у повному відчаї. Це мільйонний збиток, якщо не більше, – каже Богдан.

У нас вкрали все: українські селяни розповідають, як жили в окупації

Богдан Деменко з Пологівського району працював у великій місцевій агрофірмі

«Багато хто з нас під обстрілами і мінами взагалі нічого не збирав і не сіяв»

Фермер з окупованого Мелітополя Микола Сіряк, як і всі його колеги по галузі, відповів на прохання про інтерв’ю так:

— Про що говорити?! Ми в повній катастрофі! У когось на полі є кукурудза та соя, хтось уже зібрав, але через те, що нема де зберігати урожай, віддав сире зерно за безцінь. До когось із нас звертаються акціонери і він у гарячці шукає, де взяти кошти, щоб заплатити за оренду чи виплатити зарплату працівникам. Хто ще не може розрахуватися за договірними зобов’язаннями, але тепер бачить, що не вистачить коштів на закупівлю необхідних для виробництва ресурсів, і весна проситиме. Багато під обстрілами і мінами взагалі нічого не збирали і не сіяли. Хтось втратив житло та виробничу базу, чи, взагалі, найбезцінніше – життя чи близьких. Проте більшість із нас продовжує тримати тил, допомагати армії, волонтерам, внутрішньо переміщеним особам. Що буде далі? Тільки перемога!».

У нас вкрали все: українські селяни розповідають, як жили в окупації

Фермер Микола Сірак.

*****

Звичайно, серед українських сільгоспвиробників є й ті, хто залишився на окупованій території. Вони також зазнають великих матеріальних втрат від окупації Росією. Але деякі страждають не тільки матеріально, а й фізично. До тих, хто продовжував і продовжує залишатися в окупації, ворог застосовує тортури та змушує перереєструвати свій бізнес, майно, землю. Нерідко цього літа було, коли окупаційна влада змушувала селян працювати на замінованих полях. Внаслідок такої діяльності робітники підривалися на мінах і гинули під час обробітку землі.

Сьогодні аграрні регіони України переживають трагічну ситуацію, вважають експерти агросектору. Землі сільськогосподарського призначення, які перебувають чи перебували в зоні активних бойових дій чи російської окупації, потребуватимуть ретельного обстеження, розмінування, відновлення земель. Попереду ще багато роботи, щоб повернутися на ці землі.

При цьому всі вони вірять у краще і чекають звільнення територій.

Видання підтримано Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в рамках грантового проекту The Women in News від WAN-IFRA. Думки авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

У нас вкрали все: українські селяни розповідають, як жили в окупаціїЛоготип 2

Дивіться також: Життя в окупації – лікарня під обстрілом

Актуальна інформація ПО Одесі у нас Телеграм канал! Новини, фоторепортажі та історичні факти про Одесу.
Читайте нас на Viber! На каналі «Комуналка» розповідаємо про комунальні послуги, тарифи, пільги та субсидії.

Джерело: https://odessa-life.od.ua/article/zhizn-v-okkupacii-kak-ukrainskie-fermery-borolis-s-rashistami