Одесит Георгій Бариленко потрапив під повномасштабне вторгнення Росії в Києві. Родина бійця готувалася до нападу: пакували валізи та узгоджували план дій. Чоловік пішов до армії добровольцем, у складі «Карпатської Січі» відображав Київщину.

– Їхали в Ірпінь, підірваний міст, купа просто стоять машин. Ми проходимо цей міст, там епічно, як у фільмах про апокаліпсис, – згадує Георгій.

У селах і містах Київської області, за словами бійця, допомога місцевого населення була дуже відчутною: надавали допомогу, виготовляли коктейлі Молотова, створювали свої блокпости.

Коли ворог відступав, назустріч українським військовим вийшли люди:

– Ми стоїмо на варті, перевіряємо кожну хату, люди вибігають: «Може, води треба? І вони там, але вони не в тому районі, вони трохи далі, ходімо, ми вам покажемо». Це було дуже круто.

Після остаточного визволення Київщини Георгій вступив у «Азов» і пішов захищати Схід: спочатку на харківському напрямку, потім – на Запоріжжі. Там, на відбитих позиціях, українські бійці знайшли в сумках ворога «трофеї»: тюбики туші, тональні креми, піну для гоління, жіночі гаманці.

– Це було досить смішно, ми розуміємо, навіщо вони туди прийшли. Можливо, ці гаманці та чорнило є їхньою мотивацією.

Але найдивніша знахідка бійців – не туш і не тональний крем. На одній із позицій у посадці між селами бійці виявили унітаз. Російським мародерам не вдалося повернути його додому: вони загинули.

Георгій каже, що бореться за майбутнє України, в тому числі за свою дитину.

– Війна йде не сьогодні, не завтра, а за майбутнє – яким воно буде для нас, і перш за все для наших дітей. Якщо сюди зайдуть російські війська, у нас буде все, як у Росії: країна буде поліцейською державою, де ніхто не має права висловлюватися. Я не хочу для своєї дитини такого майбутнього», – коментує боєць.

Вас також може зацікавити: