З нагоди Дня Гідності та Свободи в Одесі відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні в однойменному парку на проспекті Шевченка.

історія свята

День Гідності та Свободи встановлено Указом Президента України Петра Порошенка № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.

Він фактично став наступником Дня Свободи, який з 2005 по 2011 рік відзначали 22 листопада на честь Помаранчевої революції. День Свободи був заснований президентом Віктором Ющенком у 2005 році на честь Помаранчевої революції, під час якої Янукович програв у третьому турі виборів.

Потім це свято було скасовано указом екс-президента Віктора Януковича, який постановив відзначати День Соборності та Свободи 22 січня.

Що сталося 10 років тому

10 років тому, 21 листопада 2013 року, кілька сотень людей вийшли на Майдан Незалежності в Києві, щоб висловити протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє.

Того листопадового вечора ніхто не здогадувався, що в історії не лише України, а й усього світу починається новий етап і що події, які відбуватимуться протягом наступних 94 днів, стануть першим кроком до кардинальних геополітичних змін. Їх поштовхом стало продовження боротьби українського народу, яка велася не за матеріальні блага чи владу, а за духовні цінності – Гідність і Свободу.

Кілька фактів про ті події:

• Початок Революції Гідності збігся з 9-ю річницею Помаранчевої революції. Народні протести проти рішення уряду Азарова, який вирішив призупинити процес євроінтеграції України, почалися ввечері 21 листопада 2013 року.
• 27 листопада на Майдані Незалежності активісти написали 100-метровий лист «султану Донецька» – Віктору Януковичу, закликавши його обрати євроінтеграцію, пояснивши, чому це потрібно зробити.
• «Живий європейський ланцюг» між Києвом і Перемишлем організували українські студенти 29 листопада – він стартував у Києві і пролягав через Житомир, Рівне, Львів і до Шегіня на кордоні з Польщею. Довжина «ланцюга» становила 625 кілометрів, і він став другим в історії України з січня 1990 року, коли Актом Злуки було створено подібний живий ланцюг.
• 8 грудня у Києві відбувся «Марш мільйона» — понад мільйон людей зібралися на Народне віче на Майдані Незалежності. Вони вирішили розпочати блокування Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів та інших установ.
• Михайлівська тривога пролунала після того, як у ніч з 10 на 11 грудня підрозділи внутрішніх військ і «Беркуту» спробували розігнати мітингувальників на Майдані в Києві. Михайлівський Золотоверхий собор безперервно дзвонив у дзвони – почути дзвони збиралися жителі з усього міста.
• 200-тисячний хор на Майдані Незалежності 14 грудня виконав Гімн України. На площі співали близько 200 тисяч людей, а хор супроводжували «вогні» мобільних телефонів і ліхтариків.
• «Бойове хрещення» на Майдані відбулося 19 січня 2014 року – мирна акція протесту переросла у відкрите збройне протистояння. Мітингувальники, розчаровані неефективністю віче та обурені «диктаторськими законами», ухваленими Верховною Радою 16 січня, вирушили до Верховної Ради. На початку вулиці Грушевського дорогу їм перекрили підрозділи внутрішніх військ і Беркут. Майданівці пішли на штурм силовиків і почалося жорстоке протистояння.
• Вже ввечері силовикам вдалося витіснити мітингувальників з урядового кварталу вглиб Майдану, прорвавши барикади на Інститутській. Почався штурм, який влада назвала антитерористичною операцією. Барикади горіли. Пожежа почалася в таборі Майдану і в Будинку профспілок, де протестувальники на той момент розмістили свою лікарню.
• За різними оцінками, з 18 по 20 лютого 2014 року на Майдані та навколо нього загинули від 78 до 83 активістів. Загалом під час Революції Гідності на Майдані загинуло понад 100 людей – їх пізніше назвуть «Небесною сотнею».
• Євромайдан став наймасштабнішою проєвропейською демонстрацією в історії ЄС і найтривалішим мітингом в історії – він тривав безперервно 92 дні.

Що сталося в Одесі

В Одесі прихильники євроінтеграції України вирішили зібратися 22 листопада 2013 року біля пам’ятника Пушкіну на Приморському бульварі. Місце вибрано свідомо; мітингувальники використовували банер із зображенням поета Олександра Пушкіна та його цитатою про Одесу: «Тут все дихає і віє Європою…».

Зараз, через десятиліття, думки українських патріотів про поета розділилися. Дехто досі вважає його «співцем свободи», лібералом і прихильником європейських цінностей.

Інші переглянули своє ставлення до Пушкіна і тепер вважають його слугою російської імперської ідеології, а будь-які згадки про нього – ознакою «русского мира».

Найближчим часом одеські депутати планують розглянути питання про перейменування вулиці Пушкінської та демонтаж або перенесення пам’ятника Пушкіну. А долю пам’ятника поету на Думській площі має вирішити громадськість шляхом онлайн-голосування.